Бойовий медик Ірина ледь не загинула під час жорстокого обстрілу і втратила друга: "Пам'ятаю, як дивився мені в очі..."

Бойовому медику 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Ірині Кінаш лише 25. І вона перебуває на передовій, поруч зі своїми побратимами.

Історію Ірини розповіли на фейсбук-сторінці Командування Медичних сил Збройних сил України. Як зазначається з вересня 2018 сержант Ірина Кінаш виконувала завдання за призначенням на хуторі Вільний, який був і залишається однією з найгарячіших точок на лінії розмежування на Луганщині. Ірина пригадала, як дивом уціліла під час одного з обстрілів.

"Допомагала хлопцям укріплюватися, навіть копала разом із ними окопи. Та за лічені дні стало не до того – ворог у прямому сенсі казився від того, що втратив території, і намагався нас звідти вибити всіма силами і засобами. Пам’ятаю, у нас перший поранений, куля застрягла в кістці ноги, я біжу на спостережник, чую крики хлопців і відчуваю, як біля вуха свистить куля… Було по-різному: то обстрілюють, як по графіку, то бій триває мало не цілодобово, - розповідає Ірина. Ірина Кінаш

Коли бої стали особливо жорстокими, Ірину мали намір відправити якомога далі від лінії зіткнення, але вона відмовилася, адже добігти звідти б не встигла. "А для чого потрібен бойовий медик, якщо його немає поряд із бійцями в потрібний момент?", - говорить вона.

Щобільше побратими вважали Ірину талісманом: як тільки вона виїжджала з позицій, щось траплялося – то міна потрапила в дім, у якому жили, то протитанковою керованою ракетою розбили той, в який мали намір переселитися.

"Хлопці жартували, що коли я вдома, нічого не трапляється. Та і я за їхніми спинами почувалася безпечно, наскільки можна почуватися в безпеці за кілька сотень метрів від ворога… Тому думки про те, аби залишити хлопців, навіть не виникало. Як можна залишити тих, хто тобі довіряє і покладається на тебе?", - говорить вона. Ірина Кінаш