Українців просять їхати з країни для "збереження генофонду": не потрібно труїти своїх за їх безпеку

Через війну, яку розв'язала росія, частина українців була змушена виїхати в безпечні місця. Але тут у багатьох сталася нова напасть - почуття провини за те, що хтось під обстрілами.

Чому виникають докори сумління, і що з ними робити - розповіли психолог реаліті Нового каналу "Екси" Наталія Єжова і ведуча "Ранку у великому місті" на ICTV, практикуючий психолог Юлія Зорій.

Зрадник Батьківщини?

Перш за все – не зациклюйтеся на почутті провини, а зосередьтеся на свідомості, що, виїхавши, ви все зробили правильно.

"Для початку нагадайте собі, як працює інстинкт самозбереження – боятися, тікати, рятуватися – це нормально. Особливо коли у вас є діти, і вашим основним завданням є збереження їхнього життя. Це наші базові настройки, - пояснює Юлія Зорій. – Те, що ви, рятуючись, поїхали за кордон – нормальна реакція на трагічні події. Прийміть це як усвідомлений факт."

Важливо також зрозуміти, чи не нав'язує провину ваше оточення.

"Насправді це почуття зараз передається, як вірус, - каже Наталія Єжова. – Можливо, подруга скаржиться, як їй погано в іншій країні, як вона страждає. Можливо, мати розповідає, як її сусідка поїхала за кордон, тобто "втекла". Не приймайте цю естафету, зупиніть її. А ще краще розкажіть людині, що вина – руйнування. Це означає направити на себе злобу, яка виділилася для захисту своїх кордонів і життя, коли напав агресор. Нормально, що ця енергія є. Але потрібно направляти її не на себе, відчуваючи провину. Від цього нікому не стане легше. Подумайте: а що я можу зробити? Куди можу направити цю енергію, щоб зробити її життєвою, а не руйнівною силою? Подумайте з точки зору України і роду. Краще, щоб всі залишилися здорові і щасливі.

Як себе не "з'їсти"?

Важливо пам'ятати, що для нації і генофонду ваш виїзд в безпечне місце - хороше рішення.

"Чим більше українців зараз зможуть вижити і зберегти свою ДНК, тим краще. Перефразуйте у себе в голові слова "я втекла, я погана, я злякалася" на слова "я зберегла життя дітей, майбутнє українського народу в особі своїй і своїх нащадків", - радить Наталія Єжова.

Людині, яка страждає від провини вцілілого, здається, що вона допомагає недостатньо, відчуває себе "зрадником" і т.д. до цього додаються головні болі, порушення сну, перепади настрою, безпорадність, напади гніву, смуток.

Як заспокоїти себе і почати діяти?

Визнайте свої почуття.

"Якщо відчуваєте провину, пам'ятайте, що Ви жива людина, і це нормально, - каже Наталія Єжова. – Краще сказати собі: "Так, це є. Я це відчуваю, тому що люблю свою країну, люблю українців. Можливо, хотіла б бути в Україні, але зараз не можу цього зробити з ряду причин". Це нормальне почуття!"

А далі зосередьтеся на діях.

"Якщо ви з дітьми або людьми, що потребують вашої опіки – подбайте про забезпечення їх базових потреб: сон, їжа, медична допомога. Намітьте, як ви можете допомогти собі, коли вас охоплює тривога. Можливо, це будуть фізичні навантаження, прогулянки, ігри з дітьми, прибирання, спілкування з кимось і ін. Ваша психологічна стабільність - запорука подальшої ефективності, - пояснює Юлія Зорій. – Подумайте, як ви можете допомагати своїй країн і- волонтерство, допомога біженцям, комунікація або логістика, допомога близьким і друзям. Приєднуйтесь до людей або спільнот, які вже щось роблять. Важлива будь-яка дія."

Нагадаємо, що Дмитро Карпачов розповів, як "витягнути" підлітків з війни - головне не сварити.

Раніше ми повідомляли, що психолог Ольга Іович заявила, що просте спілкування дуже допомагає під час війни.